1. Камасутра не перекладається як “мистецтво сексу”.

Не перекладається назва трактату і як «мистецтво кохання». Якщо буквально, то переклад — «Сутра про каму». Якщо більш літературно, то «Повчання в камі, що належать Ватсьяяні».
Сутри — науково-дидактичні тексти стародавньої Індії — збірки коротких афористичних правил, які «нанизувалися» одне на інше, як намистини на нитку (sutra — нитка).
Кама не перекладається як кохання. Кама – поняття більш об’ємне. Сам автор Камасутри Ватсьяяна Малланага писав: «Кама – дія, приємна для слуху, дотику, зору, смаку, нюху – кожного у своїй галузі; їх спрямовує розум, що з’єднаний із тілом. Переважно кама – це відчуття плодоносне, пов’язане з прагненням до задоволення і викликане особливими дотиками». Крім того, Кама — ім`я бога кохання в індуізмі.

2. Камасутра не є найдавнішим керівництвом у сфері чуттєвих насолод.

У світі, зокрема в Китаї, є еротологічні трактати набагато давніші. Більше того, і в самій Індії до Камасутри було багато інших посібників з Камі, на деякі з яких посилається автор Камасутри – Ватсьяяна. Загалом назв трактатів, що передували Камасутрі близько ста.

3. Автор Камасутри був аскетом.

Про Ватсьяяне Малланаге відомо мало. Не викликає сумніву, що він був брахманом. Чи був він аскетом? Цілком ймовірно, що на тому етапі життєвого шляху, коли їм була написана Камасутра, він дійсно, як стверджує традиція, був «муні» — мовчарем (до речі, один з епітетів Будди — Шакьямуні — мовчальник із роду Шак’єв). Але це зовсім не означає, що він усе життя був аскетом. В індійській традиції чоловік проходить на своєму шляху послідовно різні етапи – учня, домогосподаря, пустельника в лісі та мандрівника.

4. Більшість Камасутри приділена зовсім на сексу і сексуальним позиціям.

Темі сексуальних практик відводиться приблизно п’ята частина книги, а безпосередньо сексуальним позам тим менше.

5. Навряд чи Камасутра здатна бути гарним навчальним посібником із сексу для сучасної людини.

Будь-який школяр, завдяки інтернету, знає багато чого в Камасутрі і близько немає, і що є цілком прийнятним у сучасному суспільстві. Камасутра, скоріше, може бути корисною для тих, кому цікава не лише техніка сексу, а й інші його складові.

6. Камасутра була написана не для всіх.

Головний адресат Камасутри — багатий городянин, щонайменше, не низького походження, що має багато часу.

7. У Камасутрі немає докладних описів орального сексу.

У трактаті Ватсьяни рекомендації, що навчають оральному сексу, даються не жінці, а чоловікові (євнуху), тобто по суті — навчання не гетеросексуальному акту, а гомосексуальному.

8. У Камасутрі практично не згадується кунілінгус.

У всьому трактаті про нього зустрічається єдина згадка:
«Так само і чоловіки виконують ту саму справу у жінок. Подробиці його осягаються схожістю з поцілунками в рот». (Дев’ятнадцятий розділ. Про Аупаріштак).
У цьому ж розділі дається опис і парного орального сексу: «Коли ж жінка і чоловік лежать головою до ніг іншого і одночасно з’єднуються — це кохання зветься «воронячим».

9. Камасутра описує своєрідні техніки сексу, які у наш час віднесли б до БДСМ.

Зокрема, йдеться про завдання ударів.

При тому, що сам автор Камасутри Малланага Ватсьяяна, зважаючи на все, не був шанувальником екстремального сексу, він дає докладний опис, скажімо так, ударних технік. Як правило, головний ударник – чоловік, але цілком допустимим вважається і зміна ролей, коли жінка завдає ударів партнеру.

Ватсьяяна пише: «Місця [ударів] – плечі, голова, [впадина] між грудями, спина, нижня частина, боки. Ці [удари] чотирьох видів: тильною частиною руки, зігнутою долонею, кулаком та розпрямленою долонею…”

Він пише і про небезпеку застосування подібних технік: «…цар Чоли при пристрасному поєднанні вбив «клином» ганіку Читрасену. Шатакарні Шатавахана з Кунтали [убив] «ножицями» царицю Малаяваті. Парадєва зі знівеченою рукою, неправильно вдавшись до «проколювача», вибив око у танцівниці». Таке, ось, воно недитяче — давньоіндійське БДСМ.

Навіщо тоді Ватсьяяна давав опис ударних технік у сексі, якщо сам він ставиться до них негативно? Потім він вчений. Він описує те, що існувало на той час. І висловлює своє ставлення до цього. І закінчує розділ прекрасними словами:

«Не завжди і не з усіма жінками [придатні] всі способи любовної сполуки – застосування їх здійснюється за станом, місцем та часом»

10. У Камасутрі є рецепти збільшення пенісу.

Деякі засоби збільшення розмірів пеніса, наведені автором Камасутри, дещо екзотичні.
«…розтерши член щетинкою комах, що живуть на деревах, нехай протягом десяти ночей він змащує його сезамовим маслом, знову розтирає, знову намазує і, коли утворюється здутість, лягає вниз обличчям на ліжко – так, щоб [член] звішувався вниз. Потім прохолодними відварами він поступово заспокоює біль, що виник. Ця здутість, яка називається «народжена щетинкою», тримається все життя…».

11. У Камасутрі немає жодних згадок про мастурбацію.

А звідки тоді в російській Вікіпедії ось цей текст стосовно ставлення до мастурбації в буддизмі: «У Кама-сутрі це називається simhākāranta («левова одержимість»)»? Щиро кажучи, не знаю. Ні слова ні про яку «левову одержимість» немає ні в російському перекладі Камасутри, ні в сучасному англійському.

12. У Камасутрі наводяться різноманітні магічні засоби.

Наприклад, рецепт засобу, що дозволяє чоловікові стати невидимим, щоб поринути у царський гарем. Але значно більше говориться про то, як стати привабливим (-ой). Також є і засоби підпорядкування: «…та, якою посиплють [голову] порошком із шипів молоча, змішаних з пунарновою, послідом мавпи та коренем лангаліки, не зможе полюбити нікого іншого…»

Тим, хто захоче застосувати таке на практиці, повідомлю, що Ватсьяна повідомляє далеко не про всі деталі магічних ритуалів. Наприклад, візьмемо цей фрагмент: «Посипання порошком з листя, гнаного вітром, квітів, що залишилися від мерця, і павичя кісток доставляє підпорядкування». Здавалося б, зрозуміло. Але Яшодхара Індрапада (коментатор Камасутри) зазначає, що листя, гнане вітром має бути спіймано лівою рукою, квіти треба брати з грудей трупа; а павич насправді не павич, а вид фазану. Він додає, що жінкам, яких бажають підкорити, посипають цим порошком голову, чоловікам — ноги.

13. Камасутру можна використовувати як бізнес-посібник.

Поради щодо ведення бізнесу Ватсьяяна дає в основному гетерам, але деякі з цих порад можуть бути корисні всім.

«Згідно з наставниками, [при виборі] між придбанням грошей та запобіганням збитку очевидна перевага за придбанням грошей. Відповідно ж до Ватсьяяни, кількість грошей обмежена, збиток же, одного разу наздогнавши, невідомо де зупиниться. …запобігання збиткам має перевагу перед сумнівним прибутком».

14. Камасутра не схвалює секс у воді.

«Нехай знають і особливі з’єднання у воді — лежачи, сидячи або стоячи, бо вони легко здійсненні, — так [вчить] Суварнанабха. Однак, згідно з Ватсьяяни, їх слід уникати, бо вони не рекомендовані в настановах».

Можливо, в тих краях, де жив Ватсьяяна річки були не дуже чисті і автор Камасутри не радив практикувати секс у воді, виходячи з гігієнічних міркувань.

Зазначу, що «Закони Ману» зафіксували зовсім суворе ставлення до подібної розваги і прирівнює зближення у воді до скотарства або зближення з менструювальною, у зв’язку з чим накладають на винуватця певні спокутні дії.

15. У Камасутрі ніде не зустрічається згадка про обряд саті (спалення вдови разом із чоловіком).

Про що це каже? Про те, що на той час він не був таким поширеним яким став піздніше.

16. Камасутра надає відомості про поширення різних видів шлюбу.

Мудрець Ватсьяяна, згадуючи різні види шлюбу (а їх традиційно вісім — різного ступеня прийнятності), віддає перевагу шлюбу за способом гандхарвів, що свідчить про те, що в ті часи індійська жінка мала набагато більше шансів поєднатися з коханим, ніж у сучасній Індії.
Гандхарви – небесні музиканти та співаки в індійській міфології. Шлюб за способом гандхарвів – шлюб за коханням, за власним бажанням наречених, без прив’язки до згоди або незгоди батьків. Закони Ману дають таке визначення цьому сімейному союзу: «Добровільний союз дівчини та нареченого, люб’язний, що походить з бажання, називається гандхарва».

17. Камасутру не було ілюстровано.

Картинки, які використовуються в наш час для ілюстрації Кмасутри (у тому числі і тут на сайті) відносяться до еротичних мініатюр могольського живопису та пізніших (16-19-го століття) індійських шкіл живопису.

18. Камасутру часом називають частиною Аюрведи.

Мені це видається не коректним. Наприклад, у Камасутрі є поради гетерам щодо ведення бізнесу. Хіба це Аюрведа? Інша річ, що Камасутра, як і Аюрведа, відносилася до допоміжних знань. Цей розділ знань називався камашастра – наука про каму. Є згадка про те, що камашастру вивчав Будда.

19. Наводячи думку авторитетів, Ватсьяяна не у всьому і не завжди з ними погоджується.

Ватсьяяна – великий мудрець. Багато глав він закінчує рядками, які цілком можна зарахувати до афоризмів. Наприклад:

Немає успіху у недіючого

*

Чоловік, витончений у мистецтвах, балакучий і солодкуватий, навіть не будучи близько знайомим, швидко опановує серця жінок.

*

Від розуміння мистецтв виникає добробут; нехай, однак, застосовують їх, відповідно до місця і часу, або ж не [застосовують зовсім]


20. На думку сходознавців Камасутра набагато розумніше безліч настанов, що видавалися в Англії аж до початку 20-го століття.

А я б додав, що трактат Ватсьяяни набагато розумніший і корисніший за багато того, що і в наш час видається про кохання і секс. Але тут не все залежить від автора, певний рівень знань має бути й у читача.

P.S. Вивчаю зараз іспанську мову. В неї слово “кама” – це ліжко 🙂

Сергій Мазуркевич

21.10.2022